Дівчина зачарувала багатьох своїм співом із укриття заводу «Азовсталь» і милою посмішкою зі світлин. Акторка за фахом, Катерина займалась волонтерською діяльністю, а після медичних курсів, як медик-волонтер, допомагала цивільним і військових людям на Сході України. У листопаді 2021 року «Пташка» приєдналась до волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри».
У перші дні повномасштабної війни Катерина приїхала рятувати людей у Маріупольському госпіталі. Цей шпиталь розбомбили російські війська і дівчина з іншими парамедиками потрапила на металургійний завод «Азовсталь».
Коли росіяни остаточно захопили Маріуполь та «Азовсталь», Катерина Поліщук («Пташка») потрапила в полон і провела там кілька місяців до 22 вересня, коли вона повернулася в Україну в рамках масштабного обміну.
Тем і запитань для насиченої розмови було чимало: жорсткі реалії війни, мотивація та характер, особисті захоплення, страх і смерть.
Звертаючись до присутніх, «Пташка» зазначила: «Я дуже сильна. Проте не всемогутня. Враховуйте це, коли сподіваєтесь на те, що я зміню ваше життя. На це повноваження маєте лише ви. …Не зі всім я зможу допомогти, я не знаю всіх азовстальців та полонених, не маю близьких друзів в ОП чи відомствах, що займаються обмінами, коштів, щоб закривати збори, так як я є добровольцем, а всі виплати від держави за полон віддала на волонтерство (теплаки, дрони, гума на авто). Так, я дуже сильна. В своєму шляху і своїй роботі. Я завжди згоряла, світячи для інших, проте згоріла на азовсталі. Моє серце дуже велике, але сили не нескінченні. Я не герой. Герої – волонтери, інші воїни, медики, комунальники, рятувальники… вони рятують світ. Я – так не вмію. Я можу робити свою роботу, проте не можу охопити всі галузі, в яких на мене розраховують. Я не жаліюсь і не прошу співчуття. Я пояснюю і прошу розуміння. Або хоча б врахування. Хтось розчаровується в мені, зрозумівши, що я не бог та не маю впливу на всі галузі, зв’язки у всіх відомствах та впливу на владу. Але я прошу не ідеалізувати мене. Я – не ваші очікування. Я – не ваш ідеал. Я – Пташка».
Катерина зворушила усіх своєю розповіддю, думками, які надихнули молодь бути гідними патріотами своєї держави.
На завершення зустрічі студент спеціальності Дизайн Максим Марфіян подарував Катерині Поліщук на пам’ять про соціально-гуманітарний факультет свою картину.